Способи розділення ембріонів, перспективи використання генетично подібних тварин; роль прозорої оболонки при пересадженні половинок і чвертей ембріонів під час їх кріоконсервації.

У практиці використовують два способи розділення ембріонів — перев'язуванням і розрізуванням. У першому випадку зародки відбирають за допомогою мікроманіпулятора, не порушуючи прозорої оболонки, потім перев'язують їх синтетичною ниткою діаметром 15 мкм посередині. Розділені половини окремо дробляться, утворюючи зародки. Ембріони також розрізують ножем навпіл або на більшу кількість частин.

Розділення зародків проводиться на предметному склі в краплі середовища Дюльбекко скляною мікроголкою діаметром 10 — 15 мкм. Голку невеликими поступальними рухами опускають під кутом 15 — 20о до площини предметного скла по лінії передбачуваного розрізу на ембріон, який знаходиться в зоні пелюциди, до повного розділення його на дві частини. Мікроголка виконує при цьому дві функції: розділення ембріона на частини і його фіксацію, що усуває необхідність застосування мікроприсоски.

Розділення ембріонів мікроголкою, на відміну від мікроскальпеля, дає змогу одержувати частини зародків із найменшою кількістю пошкоджень. Це зумовлено тим, що голка не має гострих та ріжучих сторін і під час розділення зародка на частини вона лише розриває зв'язки між бластомерами, а не розрізає їх як лезо.

Після розділення ембріона на дві частини одержані половинки переносили в термостат і культивували протягом 3-х год. Якщо за цей час половинки зародків компактизувалися, їх пересаджували реципієнтам без попереднього поміщення в зону пелюциди.

Нещодавно розроблений новий спосіб розподілу ембріонів великої рогатої худоби на половинки шляхом проколювання заточеною мікропіпеткою прозорої оболонки бластоцисти, що розширюється, (поблизу від внутрішньо клітинної маси (ВКМ) з наступним (через 24 години культивування) відсіканням бластоцисти-половинки, що вилупилася. Таким методом вже отримані дві пари монозиготних телят-близнюків. Як відзначають автори, даний спосіб, на відміну від звичайного, приводить до дуже малих клітинних витрат при поділі.

Метод роботи з ембріонами на ранніх стадіях в практиці широко використаний не був, оскільки потребує хірургічного вилучення й трансплантації одержаних бластомерів.

Одержання однояйцевих близнюків має велике значення для тваринництва. З одного боку, збільшується вихід телят від одного донора, а з іншого боку — з'являються генетично ідентичні двійні. Одержання ідентичних двоїн у великій кількості могло б полегшити оцінку бугаїв за якістю нащадків, зменшити вартість спермопродукції, прискорити й здешевіти тестування препаратів і спростити дослідження в області годівлі тварин. Генетично ідентичні копії ембріонів і телят можна успішно застосовувати в дослідженнях з вивчення взаємодії «генотип-середовище», зокрема, у таких дослідженнях, як вивчення впливу зовнішнього середовища на розвиток половинок одного ембріона після їх пересадження одному або різним реципієнтам, впливу годівлі і утримання тварин-близнюків на формування їх фенотипів та ін. В галузі селекції також становить інтерес використання монозиготних близнюків для оцінки м'ясних якостей шляхом забою одного близнюка і переносу отриманих даних на інший.

Але частота народження близнят досить низька. Наприклад, корови народжують близнят один раз на 500—2000 отелень. Тому розраховувати на ініціацію спонтанного отримання двійнят або трійнят досить складно, а селекція на багатоплідність неефективна через низький рівень спадковості. Враховуючи ці обставини, спробували розділити ранні ембріони на окремі бластомери і пересадити їх реципієнтам. Частину з них можна зберігати в умовах глибокого заморожування. Це дає можливість нагромаджувати частини ембріонів, які потім, за результатами продуктивності їх генетичних аналогів, що трансплантувалися реципієнтам, відбирати та проводити клонування найбільш цінних особин. Таким же чином можна зберігати генофонд деяких порід та видів тварин.

Як показали дослідження, наявність прозорої оболонки не є необхідною для подальшого розвитку половинок пізньої морули або бластоцисти, хоча напівембріони, поміщені в оболонку, легше ідентифікуються під мікроскопом, менше «схильні» прилипати до стінок піпетки або пайєти, можуть бути менше травмовані при трансплантації реципієнтам. Значення прозорої оболонки для подальшого розвитку розділеного ембріона зростає при трансплантації чверті ембріона.

Важлива роль прозорої оболонки відзначена в досвідах, що продемонстрували можливість кріоконсервування половинок 7-денних ембріонів великої рогатої худоби. Половинки пізніх морул або бластоцист великої рогатої худоби, які кріоконсервували без оболонки, були непридатні для пересадження. Пересадження заморожено-відтаяних половинок відмінної і гарної якості, що знаходяться в одній оболонці, індукувало тільність у 25,0% реципієнтів, внесення ж половинок у додаткову прозору оболонку бластоцист, що вилупилися, отриманих у свині, привело до тільності 46,2% реципієнтів. Таким чином, приміщення напівембріонів у додаткову оболонку є ефективним методом збереження їхньої життєздатності при кріоконсервуванні.

Для пересадження половинок і чвертей ембріонів у прозорі оболонки використовують оболонки свіжоотриманих дегенерованих зародків або незапліднених яйцеклітин, а також оболонки статевих клітин і зародків, що зберігаються в 2,0 М розчині сахарози при -20°С; перед використанням оболонки звільняють від вмісту.

Половинки і чверті ембріонів великої рогатої худоби пересаджують реципієнтам після нетривалого культивування, протягом якого вони компактизуються — здобувають кулясту форму

.